Небо
Замріяно дивлюсь у небо
І хочу збагнути, про що гомонить.
А космос – без краю
І в далечінь моє серце манить.
Збагнути, догнати не можу
Всю велич і мудрість Творця,
Я дякую Богу за долю,
За щастя, любов і життя.
Хай згинуть страждання і сльози,
Біль і гріхи пожирає змія.
Нам жити, радіти за ранки і сонце,
За кожну хвилину буття.
Леонід КРАВЧУК,
доцент ТДМУ